• Різне

    Читати книгу безкоштовно Судова медицина: Підручник для юридичних вузів, Самищенко С.

    15.10.2015

    Судова медицина: Підручник для юридичних вузів

    Самищенко С. С.

    Судова медицина: Підручник для юридичних вузів.

    OCR Палек, 1998 р.

    Підручник підготовлено відповідно до нової програми курсу «Судова

    медицина» для юридичних вузів.

    У ньому викладені основи, історія та організація судово-медичної дея-

    діяльності в Росії, її значення для розслідування злочинів і грома-

    цивільного судочинства.

    Детально викладені можливості судової медицини при вивченні пос-

    Частина 1. НАУКОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ДЕЯ-

    НОСТІ

    Глава 1. Предмет, система, об’єкти і методи судової медицини

    1.1 Предмет та система судової медицини.

    1.2. Методи і об’єкти судово-медичних досліджень.

    Глава 2. Історія розвитку судової медицини в Росії.

    2.1. Судово-медичні аспекти діяльності правових структур на

    Русі в допетровські часи.

    2.2. Судово-медична служба Росії в XVIII столітті.

    2.3 Розвиток судової медицини в XIX столітті.

    2.4. Судова медицина після 1917 року.

    Глава 3. Організація судово-медичної діяльності в Росії.

    Частина II. ПРАВОВІ ОСНОВИ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    Глава 4. Використання судово-медичних знань для розкриття і

    розслідування злочинів.

    4.1 Судово-медична експертиза на попередньому слідстві.

    4.2. Судово-медична експертиза в суді.

    4.3. Участь спеціаліста-судового медика на попередньому следс-

    твии.

    4.4. Спеціаліст судовий медик в судовому слідстві.

    4.5 Внепроцессуальная діяльність судових медиків.

    4.6 Самостійне використання судово-медичних даних дознани-

    їм, слідством і судом.

    Ушкодження і смерть від кисневого голодування

    Глава 6. Кисневий обмін в організмі людини і можливі його нару-

    шення.

    Глава 7. Асфіксії від здавлення.

    Глава 8. Обтурационные і аспіраційні асфіксії.

    Розділ 2. Пошкодження від механічних факторів

    Глава 9. Класифікація механічних пошкоджень і знарядь травми. При-

    чини смерті при механічних пошкодженнях.

    Глава 10. Пошкодження, заподіяні тупими предметами.

    Глава 11. Пошкодження від різних видів транспортних засобів.

    Глава 12. Пошкодження від гострих знарядь.

    Глава 13. Вогнепальні пошкодження.

    Розділ 3. Ушкодження від дії деяких інших зовнішніх факторів

    Глава 14. Пошкодження від дії високої температури.

    Глава 15. Ушкодження від дії низьких температур.

    Розділ 16. Ушкодження від дії електрики.

    Глава 17. Ушкодження від дії зовнішнього тиску.

    Глава 18. Ушкодження від дії іонізуючих випромінювань.

    Розділ 4. Можливості досліджень при отруєннях

    Глава 19. Отрути і механізм їх впливу на організм людини.

    Глава 20. Отруєння етиловим спиртом та його сурогатами

    20.1. Отруєння етиловим спиртом.

    20.2. Отруєння сурогатами алкоголю.

    Глава 21. Отруєння отрутами, що діють на гемоглобін крові.

    Глава 22. Коротка характеристика деяких інших отруєнь, зустрічаю-

    є в судово-медичній практиці

    22.1. Отруєння кислотами.

    22.2. Отруєння лугами.

    22.3. Отруєння деструктивними отрутами.

    22.4. Отруєння сполуками синильної кислоти.

    22.5. Інші отруєння.

    Частина IV. СУДОВО-МЕДИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУПІВ

    Глава 23. Вмирання і смерть. Класифікація смерті.

    Глава 24. Посмертні зміни трупа.

    24.1. Ранні трупні явища.

    24.2. Явища переживаемости тканин.

    24.3. Пізні трупні зміни.

    24.4. Визначення часу настання смерті по вираженості посмерт-

    вих трупних процесів.

    Глава 25. Огляд трупа на місці його виявлення.

    Глава 26. Дослідження трупів у морзі.

    Глава 27. Особливості дослідження трупів при раптовій смерті.

    Глава 35. Можливості судової медицини при дослідженні крові

    35.1. Виявлення слідів крові і встановлення з ним деяких обсто-

    ятельств вчинення злочину.

    35.2. Встановлення або виключення походження крові від конкретної

    людини.

    35.3. Судово-медичне дослідження рідкої крові.

    Глава 36. Можливості судової медицини при дослідженні виділень

    людини, волосся і клітин різних органів і тканин

    36.1. Дослідження сперми.

    36.2. Дослідження інших виділень людини.

    36.3. Дослідження волосся.

    36.4. Дослідження клітин.

    Глава 37. Ідентифікація особистості людини.

    37.1. Ідентифікація шляхом дослідження ознак зовнішності людини.

    ПЕРЕДМОВА

    Конституція Російської Федерації гарантує кожному росіянину пра-

    у: на життя, здоров’я, захист честі, гідності і т. д. Захист прав

    громадян — головне завдання правоохоронних органів.

    Для здійснення правоохоронної діяльності потрібні самі

    різноманітні пізнання. Придбання знань відбувається за допомогою прак-

    тичної діяльності і через навчання.

    Вивчення судової медицини необхідно юристам не тільки і не стільки

    тому, що вона входить в програму навчання, а для того, щоб її віз-

    можливості повноцінно і ефективно використовувалися в розкритті та расследо-

    вання злочинів, у здійсненні правосуддя.

    В останні десять років в нашій країні відбулися значні зраді-

    ня, в тому числі і у правоохоронній діяльності. Не залишилася сто-

    НАУКОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    Глава 1. ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА, ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ

    1.1. Предмет та система судової медицивы

    Судова (медицина — галузь медицини, що вивчає і розробляє

    медико-біологічні проблеми правоохоронної діяль-

    ності, а також подібні з ними проблеми охорони здоров’я.

    Досвід показує, що в процесі реалізації правових норм право перед-

    охоронними органами виникають питання, вирішити які можна тільки

    шляхом використання спеціальних медичних знань. Прикладом може

    служить питання: «Яка причина смерті?» і багато йому подібних.

    В інших ситуаціях завдання, що виникла в ході розслідування, можна ре-

    підвищити різними засобами, одне з них — спеціальні медичні досліджен-

    вання. Наприклад, у випадках, іноді необхідно дізнатися чи зацікавив

    наслідок людина в конкретному приміщенні, можна скористатися опера-

    тивно-слідчими прийомами і методами, можна застосувати можливості

    криміналістичної техніки, але можна скористатися і чисто медично-

    ми засобами — провести ідентифікаційне дослідження об’єктів біоло-

    технологічного походження.

    І в першому, і в другому випадках правоохоронні проблеми вирішуються

    судовою медициною шляхом використання знань медиобиологического ха-

    рактера, накопичених відповідними науками. Таким чином, судова

    медицина науково-практичний посередник між правом і величезними обсягами

    інформації медико-біологічного плану.

    Однією з значимих функцій правоохоронної системи є функція

    виявлення злочинів. Цим обумовлена обов’язок органів дізнання

    проводити комплекс перевірочних заходів при виявленні трупа людини

    ка. Дії в таких випадках спрямовані на виключення можливості на-

    сильственной смерті, для чого і проводиться судово-медичне дослідження-

    вання трупа. Лікар, який досліджує труп, як правило, приходить до одного з

    двох висновків: перший — смерть людини настала від зовнішнього фактора,

    тобто вона насильницька; другий — ненасильницька смерть настала від

    хвороби або старості.

    Перший варіант виведення — пусковий механізм для активної діяльності

    правоохоронної системи, а саме тієї її частини, яка займається

    розкриттям і розслідуванням злочинів.

    Другий — інформація для органів охорони здоров’я про факти і причини

    раптової смерті. На підставі аналізу цієї інформації органи здра-

    здоров’я вживають заходів лікувально-профілактичної та санітарно-гі-

    гиенической спрямованості. Шляхом виконання такої і такої роботи су-

    дебная медицина служить інтересам правосуддя і охорони здоров’я, про що і

    сказано у визначенні, даному судовій медицині на початку цієї глави.

    Судова медицина тісно пов’язана з багатьма науками. Вона використовує їх

    досягнення і ділиться з ними своїми результатами, це дозволяє їй повно-

    цінно виконувати свої функції.

    Першою групою наук, що межують з судовою медициною, безсумнівно яв-

    чаються природничі науки. Біологія, анатомія, фізіологія, гістологія,

    патологічна анатомія, патологічна фізіологія, біохімія та інші

    постачають судову медицину знаннями фундаментальних законів функциониро-

    вання організму людини. Лікувальні дисципліни, такі як хірургія, тера-

    пія, акушерство, гінекологія, офтальмологія і їм подібні, представляють

    джерело інформації про різних захворюваннях, які можуть при-

    вести людину до розладу здоров’я або смерті. Фізика і хімія (і їх

    галузі) дають знання про закони, що лежать в основі біологічних процес-

    сов, і універсальні методи дослідження.

    Як показує досвід, для юристів необхідно підкреслити взаємозв’язок і

    відмінності судової медицини та патологічної анатомії, так як часто вони

    ці дисципліни не диференціюють. Дійсно, два цих види медичної

    кої діяльності зовні схожі, так і історично вони розвивалися як од-

    на наука. В деяких зарубіжних країнах і зараз вони становлять єдине

    ціле. Але в нашій країні приблизно з кінця минулого століття між патології-

    чеський анатомією та судовою медициною визначені досить чіткі гра-

    ніци. Патолого-анатомічне дослідження трупа проводиться, як прави-

    ло, у випадках смерті хворих у лікувальних закладах при встановленому

    діагнозі в цілях уточнення механізмів протікання захворювання і визначен-

    ня адекватності проведеного лікування.

    Якщо у людини, яка померла в лікарні, в якості причини захворювання

    і смерті виступав зовнішній фактор: травма, отруєння і т.п. те досліджен-

    вання трупа повинен проводити не патологоанатом, а судовий медик. Крім

    того, часто посаді патологоанатома і судового медика в районах зани-

    маєт один і той же лікар, а морг в таких лікарнях один для всіх трупів.

    Все це разом узяте призводить до нерозуміння відмінностей цих видів міді-

    цінської діяльності. Відмінності судово-медичних досліджень від пато-

    лого-анатомічні стануть зрозумілі після ознайомлення з подальшими раз-

    справами підручника. Але, відокремивши ці науки один від одного, необхідно віддати

    належне тому, що патологічна анатомія принесла в судову медицину

    дуже багато корисних знань, які використовуються при вирішенні різних

    чисто судово-медичних питань.

    Поряд з патологічною анатомією слід особливо звернути увагу на-

    чинающих юристів на взаємозв’язок і відмінності судової медицини і судової

    психіатрії. Судова психіатрія вивчає психічні розлади у зв’язку

    із завданнями правосуддя. Ці дві медичні дисципліни розділилися в

    минулому столітті, до поділу один і той же лікар вирішував і судово-медичної

    кі, і судово-психіатричні питання.

    До другої групи наук, що мають точки дотику з судової міді-

    циной, відносяться правові науки: криміналістика (особливо її розділ кри-

    миналистическая техніка); кримінальне право, цивільне право, криминоло-

    гія та ін. Криміналістика і судова медицина спочатку були єдиною нау-

    кою про розкритті та розслідуванні злочинів, потім внаслідок накопле-

    ня інформації та її диференціації вони розділилися. Але досі кримі-

    налисты і судові медики мають багато загальних методів дослідження і сов-

    місцево працюють з об’єктами експертного дослідження. Норми права регла-

    ментируют судово-медичну діяльність, і одночасно право являє-

    ся головним споживачем практичній судово-медичній діяльності.

    Постійно зростає значення математики для судово-медичних на-

    наукових і практичних досліджень. Особливо помітно підвищилася роль ма-

    тематики у судовій практиці у зв’язку з впровадженням електронно-визнач-

    котельної техніки. Багато сучасні судово-медичні технології ство-

    дано і застосовуються на базі персональних комп’ютерів.

    Судова медицина складається з теоретичної та практичної частин. Ті-

    орія займається вивченням об’єктивних закономірностей, що мають місце в

    практичної діяльності, і, розробкою рекомендацій для практики. Су-

    дебно-медична практика вирішує конкретні проблеми медико-біологічного-

    кого профілю, що виникають в ході реалізації норм права.

    У відповідності з практичними потребами в судовій медицині єс-

    тественным чином виділилися досить відокремлені розділи. Частина з

    них отримали статус основних (тобто в яких йде мова про роботу з виз-

    ретными об’єктами), інші носять допоміжний характер, проте необ-

    Одним з найбільш обгрунтованих варіантів системи судово-медичної

    Розлад здоров’я і смерть від різних видів зовнішнього віз-

    дії на організм людини. Сюди їм віднесені хворобливі розлади

    і смерть від механічних чинників, кисневого голодування, від технічних-

    кого і атмосферної електрики, від хімічних агентів і т. д.

    Після цього він пропонує розглянути практику судово-медичної

    експертизи.

    Судово-медичне дослідження (експертиза) живих осіб.

    Підстави, порядок та особливості експертизи живих осіб з приводу нес-

    мертельных ушкоджень, статевого стану, тотожності особистості і т. п.

    Судово-медичне дослідження (експертиза) трупів.

    Включає вчення про смерть та трупних явищ, судово-медичне ісс-

    ледование трупів новонароджених і т. п.

    Судово-медичне дослідження (експертиза) речових доведення-

    бов’язань. Підстави, порядок та особливості експертизи речових доведення-

    На основі авдіївського варіанти сформована система сучасної су-

    дебной медицини.

    У літературі можна зустріти більш або менш розрізняються варіанти

    ділення судової медицини на розділи, все залежить від особистих поглядів ав-

    тора і цілей з якими ця класифікація створювалася.

    Крім суто наукових цілей, систематизація судово-медичної дея-

    ності має і суто практичну спрямованість. Вона полягає в

    те, що згідно з зазначеними напрямами здійснюються орга-

    низационно-методичні заходи, будується структура судово-міді-

    медичних установ, проводиться підготовка і перепідготовка кадрів і т. д.

    Якщо, умовно, подати практичну судово-медичну дея-

    діяльність як складову частину кримінального чи цивільного процесу, то в

    ній можна виділяти три, послідовно змінюють один одного стадії:

    1. Призначення експертизи (залучення спеціаліста).

    2. Власне проведення експертизи. (Додаток пізнань фахівців-

    та.)

    3. Використання отриманої інформації, включаючи її оцінку.

    Безпосередньо до компетенції судових медиків відноситься друга ста-

    дія. Перша і третя повністю перебувають у віданні юристів. Оптимальне

    вплив на результати справи в цілому судебномедицинская діяльність може

    надати тільки в тому випадку, коли всі три стадії проведені якісно

    Сказане диктує необхідність при підготовці судових медиків уде-

    лять найбільшу увагу освоєння методик дослідження об’єктів, менше

    значуще для них вивчення питань призначення експертиз (залучення спе-

    спеціалістів) і використання судово-медичної інформації у правоохоронних-

    тельний діяльності.

    І навпаки, при підготовці юристів більшу увагу повинно бути уде-

    лено проблем ініціювання судово-медичної діяльності і проблеми

    мам використання отриманої інформації при вирішенні конкретних правоох-

    ранительных питань. При цьому вони повинні бути добре ознайомлені з віз-

    можностями судової медицини при дослідженні тих чи інших об’єктів мо-

    дико-біологічного походження.

    1.2. Методи і об’єкти судово-медичних досліджень

    Методи, використовувані судовою медициною в науковій і практичній ра-

    боте, характеризуються великою різноманітністю, що обумовлено многообра-

    зием і складністю об’єктів дослідження і специфічністю виконуваних завдань.

    Метод, в широкому сенсі слова, — це спосіб підходу до действительнос-

    Судово-медичне пізнання, як і будь-яке інше, являє собою

    перехід від незнання до знання того чи іншого рівня. Тому загальна мето-

    дологическая база судової медицини — це система законів пізнання.

    Конкретизація знання — одна з природних тенденцій розвитку дослі-

    досліджень у прикладних науках. У відповідності з цим методи судової міді-

    цини поетапно змінюються від загальних до приватних, що і дозволяє в кінцевому

    підсумку прийти до конкретного знання, а значить і до конкретного вирішення ка-

    кой-небудь проблеми.

    До общенаучным методів судової медицини відносяться системи прийомів і

    правил, рекомендацій з вивчення конкретних об’єктів, явищ, предметів

    і фактів. Сюди включаються: спостереження, вимірювання, опис, порівняння,

    експеримент, моделювання, математична обробка та інші.

    Ступінь самостійності якій-небудь області діяльності визначає-

    ся рядом факторів, у числі яких поряд зі специфічністю об’єктів і

    завдань має бути наявність спеціальних методів дослідження, властивих

    лише цій галузі діяльності. У відповідності з цими положенням су-

    дебная медицина має методики двох типів. Перший тип методик — за-

    имствованные з інших наук, але використовуються з суто судово-медичної

    кімі цілями: гістологічні, біохімічні, хроматографічні, спект-

    ральные, фотографічні і т.п. Другий тип — методики суто судово-ме-

    дицинские, що не мають аналогів у інших науках: методика визначення

    давності смерті, методика визначення прижизненности і посмертности пов-

    установ, методика ідентифікації по пошкодженням на тілі людини та ін

    Суто специфічний характер носять і алгоритми застосування методів

    метою вирішення якої-небудь конкретного завдання.

    Конкретні методи і методики дослідження судово-медичних об’єктів-

    Конкретніше про об’єкти буде сказано в наступних розділах підручника.

    Вивчення судової медицини початківцями юристами пов’язане з проблемою

    розуміння судово-медичного мови — всього того набору термінів, спе-

    соціальних позначень і понять, якими оперують судові медики. Для

    зменшення впливу цього негативного фактору в цьому підручнику спеці-

    альні терміни і поняття по можливості замінені общепонятными словами

    або пояснюються доступним язиком по ходу викладу.

    Глава 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ В РОСІЇ

    Розвиток судової медицини в Росії відбувалося в тісному взаємозв’язку

    з розвитком правових відносин у суспільстві та у відповідності з прогресом

    медико-біологічних наук. І це цілком природно, оскільки право є-

    Короткий опис статті: підручник з судової медицини Читати безкоштовно текст книги Судова медицина: Підручник для юридичних вузів автора Самищенко С. С. (1-ша сторінка книги) :: Безкоштовні книги в електронному варіанті :: BookZ.ru Самищенко С. С., Судова медицина: Підручник для юридичних вузів, читати, текст, книга, автор, бібліотека, скачати

    Джерело: Читати книгу безкоштовно Судова медицина: Підручник для юридичних вузів, Самищенко С. С. (1-ша сторінка книги)

    Також ви можете прочитати